Історик Сергій Буда стверджував, що, хоча, офіційна назва села Плиски, його справжньою назвою є Плиска.
Село Плиски засноване у складі Речі Посполитої у першій половині XVII сторіччя. З 1648 року — у складі Ніжинського полку Гетьманської України.
З 1876 року на хуторі неподалік від Плисків (нині с. Шевченка) жив і працював живописець, художник-передвижник, майстер портретів Микола Миколайович Ґе. У жовтні 1884 року до нього приїздив російський письменник і громадський діяч Лев Миколайович Толстой.
Під час революції 1905—1907 років в Плисках відбувся виступ селян, який 11 серпня 1906 року був придушений каральним загоном, що прибув з Борзни.
З 1917 року — у складі УНР. У добу Української держави гетьмана Павла Скоропадського 1918 року в Плисках діяв партизанський загін. З денікінцями вів боротьбу партизанський загін під керівництвом К. А. Губаря.
1929 року комуністична влада почала систематичний терор проти сільського населення. На початку 1930-х заганяла в колгоспи. Комуністи вдалися до організації убивств мешканців Плисок голодом.
Радянська влада довела мешканців села до людоїдства. Частина батьків, відчуваючи небезпеку вбивства дітей з боку хворих на голодний психоз односельців, підкидали їх до товарних вагонів. Ті, хто вижив, потрапляли до сиротинців.
Одночасно в селі проводилися арешти незгідних із політикою СРСР, частину з яких депортували у соловецький концентраційний табір (СТОН).
11 вересня 1941 року село було окуповане військами нацистської Німеччини. У роки німецької окупації 1941–1943 років гітлерівці спалили тут 59 дворів, розстріляли 548 радянських військовополонених і мирних жителів, живцем спалили 28 осіб, на примусові роботи в Німеччину виїхали 125 осіб. За період відсутності в селі сталіністів жодна людина не померла від голоду, і навіть не була доведена до голодного психозу. Тим більше не було випадків канібалізму, добре відомих у часи комуністичної влади.
На фронтах Другій світовій війні у складі РСЧА перебували 510 жителів Плисок, 352 — загинули. На честь загиблих односельців в селі споруджено обеліск. Пам’ятники також встановлені на братських могилах мирних жителів і військовополонених, радянських воїнів і зенітниць, загиблих від нальоту німецької авіаці. Проте жодного пам’ятника на честь убитих голодом односельців місцева влада так і не встановила.
Вже 1946 року комуністи почали організацію в селі нового голодомору. На початок 1947 медичними установами реєструються масові випадки дистрофії, яка спричинена грабунками озброєних комуністів
У селі знаходилася центральна садиба колгоспу «XXII партз’їзд», за яким було закріплено 6406 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 4648 га орної землі. Це було багатогалузеве господарство, де вирощували зернові культури, картоплю, цукровий буряк, льон, овочі, займалося м’ясо-молочним тваринництвом і птахівництвом. Нині це агрофірма ТОВ «Агросервіс».
